КОНЦЕПТУАЛЬНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ БАГАТОСТОРОННЬОЇ ДИПЛОМАТІЇ: ГЛОБАЛЬНИЙ ВИМІР
Анотація
У статті розглянуто концептуальні основи становлення багатосторонньої дипломатії в розрізі глобальних викликів та криз. Сформульовано основні концептуальні теорії, які слугували формуванню глобальної політики у сфері розбудови
багатосторонніх дипломатичних відносин. Серед ключових концепцій зокрема виділено: 1) ліберальний підхід, пов’язаний із визначенням багатосторонньої дипломатії як процесу переговорів між офіційними особами суверенних держав, який реалізується в неупередженому місці, яке належить міжнародній організації, що контролюється з боку неупередженої мережі бюрократів; 2) конструктивістський підхід, оснований на припущенні, що умови багатосторонньої дипломатії дозволяють меншим державам подолати свій дефіцит можливостей, досягти кращих угод за столом переговорів; 3) концепцію критичного реалізму, якою передбачено, що багатосторонність дипломатії можлива лише у разі, якщо вона відповідає стану глобальних відносин влади із зовнішніми гравцями;
4) концепцію критичного конструктивізму, яка пов’язана із визнанням легітимності звернення до багатосторонньої дипломатії.
Проаналізовано роль ООН у контексті багатосторонності дипломатичних відносин. Встановлено, що ключовим напрямом діяльності ООН у цій сфері є організація миротворчої діяльності, зміст і сутність якої змінюється залежно
від геополітичної ситуації. Встановлено, що, адаптуючись до нового міжнародного порядку, ООН стикається з серйозними проблемами, викликами регіонального, міждержавного характеру. Відповідно виникає актуальна потреба
винесення питання ролі ООН на порядок денний для розгляду країнами-учасницями.
Ключові слова: багатостороння дипломатія, ліберальний підхід, конструктивістський підхід, концепція критичного реалізму, концепція критичного конструктивізму, легітимність, ООН
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).