УКРАЇНА – НАТО: СУЧАСНИЙ СТАН ВІДНОСИН І ПЕРСПЕКТИВИ
Анотація
У статті зроблено спробу проаналізувати взаємини України з НАТО в умовах повномасштабного російського вторгнення. Ці відносини мають першочергове значення через те, що євроатлантична інтеграція – конституційно закріплений
зовнішньополітичний курс України. Російська агресія в Україну не тільки суттєво вплинула на стан глобальної безпеки. Перед світом, і зокрема перед Організацією Північноатлантичного договору, постала проблема переосмислення сучасного міжнародного порядку. Розгляд взаємин України та Організації Північноатлантичного договору в умовах російської агресії в Україну включав дослідження ролі НАТО в протидії російській агресії з березня 2014 року, окреслення причини певних непорозумінь між Україною та НАТО на початку 2022 р.; визначення провідної ролі колективного Заходу, зокрема НАТО, для перемоги України; оцінювання перспективи приєднання України до Альянсу в осяжному майбутньому. Протягом останніх 30 років саме фактор Росії прямо або опосередковано займав провідне місце у євроатлантичній політиці України. Сучасна війна ставить крапку в цьому процесі. По її закінченні Україну варто запросити до Альянсу та надати членство у прискореному форматі. Лише повноцінна участь в Організації Північноатлантичного договору гарантуватиме незалежність і позбавить Україну російських зазіхань. Нарешті країнам Альянсу треба припинити боятися Кремль. Україна тепер активно боронить спільні засадничі цінності Альянсу. Країни-союзники можуть ухвалити консенсусне рішення щодо України, бо запросивши її, вони посилять власну і відновлять світову безпеку та доведуть, що слова з преамбули Північноатлантичного договору – не просто слова.
Ключові слова: російська агресія, міжнародна безпека, НАТО, євроатлантична інтеграція України.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).