Роль історичної науки у формуванні європейської ідентичності українців (на прикладі УжНУ)
Анотація
У статті розглядаються проблеми зміцнення європейської ідентичності українців як необхідної умови успішної реалізації європейського вибору й євроінтеграційного курсу України. Наголошується, що вирішити цю доленосну проблему цивілізаційного вибору України можливо лише тоді, коли буде консолідовано українське суспільство, а це залежить насамперед від цілеспрямованих дій влади та науки, зокрема історичної. Адже одним із головних складників будь-якої колективної ідентичності є інтерпретація національної історії, а для України – наукова інтерпретація вітчизняної історії ще й у широкому європейському, всесвітньоісторичному контексті, що сприятиме обґрунтуванню європейського вибору України і формуванню європейської ідентичності українців, необхідної для його реалізації. Зазначається, що, з урахуванням історичного розвитку українського народу в самому центрі Європи, саме європейські студії стають важливим засобом вивчення й популяризації серед українського суспільства не лише нашої спільної європейської історії, але й європейського напряму розвитку України й подолання системної кризи цивілізаційної самоідентифікації українського суспільства. У зв’язку з цим у статті розглядається внесок вітчизняних істориків, зокрема Інституту історії України НАН України та провідних університетів країни, у розвиток європейських студій. При цьому особливу увагу приділено здобуткам науковців Ужгородського національного університету, який по праву є флагманом в Україні щодо розвитку міжнародних культурно-освітніх і наукових зв’язків і співпрацює зі 125 закордонними партнерами, переважно європейських держав, з якими вдосконалює й поглиблює нові сучасні напрями і форми взаємодії.
Ключові слова: Україна, Європа, ідентичність українців, історична наука, європейські студії, Ужгородський національний університет.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).