Запобігання поширенню міжетнічної ксенофобії на основі кращих практик країн ЄС та України: соціолого-політологічний аналіз

Анотація

Існування і розвиток держави як багатонаціонального, демократичного, правового суспільства та забезпечення її національної безпеки і територіальної цілісності можливі лише за умови збереження міжнаціонального миру і досягнення суспільної злагоди. Процес глобалізації, утворення конфліктів, посилення міграції та зростання кількості біженців сприяє залученню до міжкультурної комунікації величезних мас людей, що належать до різних географічних і культурних ареалів, соціальних, національних і конфесійних груп. Досвід останніх десятиліть продемонстрував неспроможність багатьох етнонаціональних концепцій, що грунтуються на неминучості стирання етнічних відмінностей і зниженні міжнаціональної напруженості під впливом глобалізації, індустріалізації й урбанізації. Навпаки, збільшення можливостей вільного волевиявлення народів і демократизація суспільства лише загострюють етнічну самосвідомість. Інтеграційним та асиміляційним процесам, тісно пов’язаним з глобалізацією, протистоїть дезінтеграційна сила етнічної і конфесійної нетерпимості, яка в умовах глобальної пандемії ще гостріше проявилася. Тому формування позитивних реалій сучасного суспільства можливе тільки на основі досягнення толерантних стосунків, передусім у посттоталітарних країнах. Для розуміння явища міжетнічної ксенофобії, причин і умов його проявів у статті здійснено аналіз цієї проблеми у трьох сусідніх країнах-членах ЄС, Україні та частково Російській Федерації.
Ключові слова: ксенофобія, Євросоюз, Україна, Росія, конфлікти.