Утвердження влади чеського короля Пршемисла Отакара ІІ в Каринтії і Крайні (1268 – 1270 рр.)

Автор(и)

  • Ігор Ліхтей

DOI:

https://doi.org/10.24144/2218-5348.2019.1-2(19-20).132-145

Ключові слова:

Пршемисл Отакар ІІ, Ульріх ІІІ Шпангаймський, Філіпп Шпангаймський, Іштван V, Чеське королівство, герцогство Каринтія, герцогство Крайна, Зальцбурзьке архієпископство, Аквілейський патріархат.

Анотація

У статті висвітлено процес утвердження влади чеського короля Пршемисла Отакара ІІ в Каринтії та Крайні.У 976 р. Каринтія стала герцогством, володарі якого на перших порах часто змінювалися. У 1077 р. спадковими правителями герцогства Каринтії стала родина Еппенштейнів. Однак у 1122 р. ця родина вимерла, і до влади в Каринтії прийшли Шпангайми. У січні 1256 р. помер Каринтійський герцог Бернгард ІІ Шпангаймський, і владу перебрав його первісток Ульріх ІІІ. На той час він уже був герцогом Крайни, владу над якою отримав завдяки шлюбу з єдиною спадкоємицею цього територіального князівства. Герцог Ульріх ІІІ Шпангаймський перебував у родинних зв’язках із чеським королем Пршемислом Отакаром ІІ, доводився йому кузеном.У 1268 р. Ульріх ІІІ заповів свої володіння Пршемислові Отакарові ІІ й таким чином позбавив права на їх успадкування свого молодшого брата Філіппа. Наступного року Ульріх ІІІ помер, і Філіпп висунув свої претензії на спадщину брата. У цьому його підтримав угорський король Іштван V. Натомість Пршемисл Отакар ІІ уклав із Іштваном V перемир’я й наприкінці 1270 р. утвердив своє панування в Каринтії та Крайні

Посилання

Annales Sancti Rudperti Salisburgenses a. 1 – 1286 (Tab.V). Wattenbach,W. (Ed.). (1851).In: Monumenta Germaniae Historica. Scriptorum.Georgius Henricus Pertz (Еd). Hannoverae : Impensis bibliopolii avlici Hahniani. Tomus IX, p. 758 – 810.

Anonymi chronicon Bavaricum Ab A.C.1253. ad. A.C.1518. (1763). In: Rerum Boicarum Scriptores: Nusquam Antehac Editi Quibus Vicinarum Quoque Gentium nec non Germaniae universae Historiae Ex Monumentis Genuinis Historicis Et Diplomaticis Plurimum Illustrantur. Tomus I. Ex Membranis & Chartis vetustis collegit, descripsit ac Monitis praeviis indiceque copioissimo instruxit atque edidit Andreas Felix Oefelius Monacensis – Augustae Vindelicorum: Sumptibus Ignatii Adami & Francisci Antonii Veith Bibliopolarum, p.388 – 391.

Brokgauz. (2010) Istoriya Nimechchy`ny` u svitly`nax. Per. z nim. Kyiv: Yunivers, 568 p.

Codex diplomaticus Austriaco-Frisingensis: Sammlung von Urkunden und Urbaren zur Geschichte der ehemals freisingischen Besitzungen in Österreich (1870). Zahn, J. (Ed.)In : Fontes rerum Austriacarum. 2. Abt., Diplomataria et acta; Bd. 31. Wien: Kaiserlich-königliche Hof- und Staatsdruckerei, 469 p.

Continuatio Garstensis a. 1182 – 1257. Wattenbach,W. (Ed.). (1851).In: Monumenta Germaniae Historica. Scriptorum.Georgius Henricus Pertz (Еd). Hannoverae : Impensis bibliopolii avlici Hahniani. Tomus IX,p. 593–600.

Continuatio Mellicensis a. 1124–1564. Wattenbach,W. (Ed.). (1851).Monumenta Germaniae Historica. Scriptorum.Georgius Henricus Pertz (Еd). Hannoverae : Impensis bibliopolii avlici Hahniani. Tomus IX, p. 501–535.

Cz`ol`ner, E. (2001).Istoriya Avstriyi, L`viv,712 p.

Deutsche Chroniken und andere Geschichtsbűcher des Mittelalters (1890). Nach den Abschriften Franz Lichtensteins; herausgyeben von Joseph Seeműller. In: Monumenta Germaniae Historica. Scriptorum qui vernacula lingua usi sunt.Tomus V. Pars І. Ottokars Ősterreichische Reimchronik. Hannover: Hahnsche Buchhandlung, 720 p.

Gloger B.(2003). Imperator, Bog i d'javol. Fridrih ІІ Gogenshtaufen v istorii i legende, per. s nem. A.Belen'koj. SPb.: Evrazija, 288 s.

Gusztáv, W (Ed.). (1874). Codex diplomaticus Arpadianus continuatus=Árpádkori új okmánytár, 12. köt. Budapest : Eggenberger, 707 s.

Historia annorum 1264-1279.(1851).In: Monumenta Germaniae Historica. Scriptorum.Georgius Henricus Pertz (Еd). Hannoverae : Impensis bibliopolii avlici Hahniani. Tomus IX, p. 649 – 654.

Kirilina, L.A., Pal'ko,N.S., Churkina I.V. (2011). Istoriya Slovenii.SPb: Aletejya, 480 p.

Lampreht,K. (1895). Istorіja germanskago naroda; per. s nemeckago P.Nikolaeva. M.: Tipo-litografіja V. Rihter. Tomvtoroj. Chasti ІІІ iIV. 656 p.

Lixtej,I.(2000). Universalists` kitendenciyi v zovnishnij polity`ciches`kogo korolya Prs emy`sla Otakar a II (1253–1278). Naukovy`j visny`k Uzhgorods`kogo universy`tetu. Seriya: Istoriya.Uzhgorod: Vy`davny`cztvo Valeriya Padyaka, Vol. 5: Do 55- richchya zasnuvannya Uzhgorods`kogo derzhavnogo universy`tetu ta is ory`chnogo fak ul`tetu, p.67–75.

Marsina,R. (1979).Přemysl Otakar II. aUhorsko.In. Folia Historica Bohemica 1.Josef Žemlička (Ed). Praha : Ústav československých a světových dějin ČSAV, p. 37 – 65.

Monumenta historica ducatus Carinthiae. FunfterBand. Die Karntner Geschichtsquellen 1269 – 1286. – Herausgegeben von Hermann Wiessner. Klagenfurt: Verlag des Geschichtsvereines für Kärnten, 1956. – 511 p.

Novotný, V. (1937).České dĕjiny. Dilu I. Část 4. Rozmach české moci za Přemysla II. Otakara (1253 – 1271). Praha : Nákladem Jana Laichtera, 499 s. (Laichterův výbor nejlepších spisů poučných ; kniha LXI.).

Ogris, A. (1998).Vztah Přemysla Otakara II. ke korutanskému vévodství na pozadí politického vývoje ve 13. století. In: Česko rakouské vztahy ve 13. století : Rakousko (včetně Štýrska, Korutan a Kraňska) v projektu velké říše Přemysla Otakara II. : sborník příspěvků ze symposia konaného 26.-27. září 1996 ve Znojmě. Praha : Rakouský kulturní institut : Filozofická fakulta Univerzity Karlovy, p. 65-66.

Purš, J., Kropilák, M. (Ed). (1980).Přehled dějin Československa. I/1. Do roku 1526. Praha : Academia, 1980, 645 p.

Riedmann, J. (1998), Hrabata z Tyrol-Gorice a Přemysl Otakar II. - vliv českého krále v severovýchodní Itálii. In: Česko-rakouské vztahy ve 13. století : Rakousko (včetně Štýrska, Korutan a Kraňska) v projektu velké říše Přemysla Otakara II. : sborník příspěvků ze symposia konaného 26.-27. září 1996 ve Znojmě. Praha : Rakouský kulturní institut : Filozofická fakulta Univerzity Karlovy, p. 131-143.

Semjonov, I. S. (2002).Hristianskie dinastii Evropy. Dinastii, sohranivshie status vladetel'nyh. Genealogicheskij spravochnik. Nauch. red. E. I. Kuksina. Predisl. O. N. Naumov. M.: OLMA-PRESS, 494 p.

Šebánek, J., Dušková S. (Ed.) (1981). Codex diplomaticus et epistolaris Regni Bohemiae. Praha : Academia. Tomi V, fasciculis secundus, Inde ab a. MCCLXVII ad a. MCCLXXVIII; condidit Gustavus Friedrich, 621 p.

Vaníček, V. (2002). Velké dějíny zemi Koruny české. SvazekIII., 1250–1310.Praha–Litomyšl: Paseka. 760 p.

Vaníček, V. (2010).“Otakarovská” středovýchodní Evropa a říšské interregnum (1245/50–1273). In: Poctakráli: k 730. výročí smrti českéhokrále, rakouského vévody a moravského markraběte Přemysla Otakara II. Libor Jan, Jiří Kacetlakolektiv. Brno; Znojmo: Maticemoravská pro projekt Poctakráli železnému a zlatému 2008: Výzkumné středisko prodějiny střední Evropy: prameny, země, kultura, p.15 – 45.

Vis,Je.V. (2005). Fridrih ІІ Gogenshtaufen; per. snem. E.B.Karginoj. M.:AST: Tranzitkniga, 378 p.

Žemlička, J.(2011).Přemysl Otakar II. Králnarozhraní věků. Praha: Lidové noviny, 752 p. (Edice Česká historia, sv.25).

##submission.downloads##

Опубліковано

2019-12-20

Номер

№ 1-2(19-20) (2019)

Розділ

Статті

Ліцензія

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

  1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
  2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
  3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).