Міжнародний науковий вісник

УКРАЇНА – НАТО: СУЧАСНИЙ СТАН ВІДНОСИН І ПЕРСПЕКТИВИ

Ігор Тодоров — 2023-09-20

У статті зроблено спробу проаналізувати взаємини України з НАТО в умовах повномасштабного російського вторгнення. Ці відносини мають першочергове значення через те, що євроатлантична інтеграція – конституційно закріплений
зовнішньополітичний курс України. Російська агресія в Україну не тільки суттєво вплинула на стан глобальної безпеки. Перед світом, і зокрема перед Організацією Північноатлантичного договору, постала проблема переосмислення сучасного міжнародного порядку. Розгляд взаємин України та Організації Північноатлантичного договору в умовах російської агресії в Україну включав дослідження ролі НАТО в протидії російській агресії з березня 2014 року, окреслення причини певних непорозумінь між Україною та НАТО на початку 2022 р.; визначення провідної ролі колективного Заходу, зокрема НАТО, для перемоги України; оцінювання перспективи приєднання України до Альянсу в осяжному майбутньому. Протягом останніх 30 років саме фактор Росії прямо або опосередковано займав провідне місце у євроатлантичній політиці України. Сучасна війна ставить крапку в цьому процесі. По її закінченні Україну варто запросити до Альянсу та надати членство у прискореному форматі. Лише повноцінна участь в Організації Північноатлантичного договору гарантуватиме незалежність і позбавить Україну російських зазіхань. Нарешті країнам Альянсу треба припинити боятися Кремль. Україна тепер активно боронить спільні засадничі цінності Альянсу. Країни-союзники можуть ухвалити консенсусне рішення щодо України, бо запросивши її, вони посилять власну і відновлять світову безпеку та доведуть, що слова з преамбули Північноатлантичного договору – не просто слова.
Ключові слова: російська агресія, міжнародна безпека, НАТО, євроатлантична інтеграція України.

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПІДХОДИ ДО РОЗВИТКУ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД РЕГІОНІВ УКРАЇНИ, ВІДДАЛЕНИХ ВІД ЗОНИ АКТИВНИХ БОЙОВИХ ДІЙ, У ПЕРІОД ВІЙНИ ПРОТИ РОСІЙСЬКОЇ АГРЕСІЇ ТА В ПОВОЄННИЙ ЧАС

Іван Миронюк — 2023-09-20

В Україні в ході адміністративно-територіальної реформи створено територіальні громади із законодавчо визначеними повноваженнями. Нині ці громади переживають медико-демографічні та соціально-економічні проблеми, пов’язані із втратою трудового потенціалу. Характерною особливістю для більшості територіальних громад є тимчасове проживання вимушено переміщених осіб з територій тимчасової окупації та активних бойових дій. Імовірно, що частина вимушених переселенців по закінченню війни не матиме можливості або бажання повернутися до попереднього постійного місця проживання. В умовах війни та в повоєнний час можливий активний розвиток територіальних громад регіонів України, віддалених від зони активних бойових дій, шляхом залучення на постійне проживання в громаду та участі в її розвитку вимушено переміщених осіб. Запропоновано концептуальні підходи та етапи дій щодо вирішення зазначеної проблеми з прийняттям цільової комплексної програми.
Ключові слова: територіальні громади, війна, проблеми, шляхи розвитку, концептуальні підходи.

ВІЙНА РОСІЇ ПРОТИ УКРАЇНИ: ОГЛЯД МЕДІЙНОГО ПРОСТОРУ ЧЕХІЇ ТА СЛОВАЧЧИНИ

Віталій Андрейко — 2023-09-20

Статтю присвячено висвітленню ставлення населення двох країн Центральної Європи, а саме Чеської і Словацької республік, до військового вторгнення Росії в Україну в контексті огляду засобів масової інформації та медійного
простору загалом.
Проаналізовано історичні передумови ставлення чеського і словацького населення до так званого панславізму, що доволі часто перетинався з русофільством, основними ідеями якого були ідея «слов’янського виокремлення» та побудова політичного союзу, ключову роль в якому належала б російській імперії.
Також відзначено, що розвиток медійного простору у Чехії і Словаччині багато в чому залежить від приватного бізнесу, потужних фінансових груп, корпорацій, які є власниками засобів масової інформації і багато в чому визначають
контекст інформації, що стосується війни в Україні. Інформаційна війна, яка ведеться на телебаченні, у газетах і журналах, таблоїдах Чехії і Словаччини, багато в чому залежить від діяльності наших представників за кордоном – дипломатичних місій, громадських та неурядових організацій, релігійних і культурних осередків, просто активно налаштованих українців, які були змушені залишити свої домівки і зараз перебувають у цих країнах.
Що ж стосується дисонансів між країнами у найактуальніших питаннях
сьогодення, то з аналізу інформаційного простору варто виділити три основні параметри, які спричинили неоднорідне ставлення і позиції країн у питаннях протидії агресії Росії щодо України. Це – економічний, політичний і корупційно-особистісний виміри взаємин цих країн з Росією. Варто підкреслити, що актуальність дослідження посилюється у зв’язку
з політичними процесами, які відбулися у Чехії (президентські вибори взимку 2023 року) і показали, що ці вибори стали, по суті, референдумом про зовнішню політику країни. Переважна більшість виборців проголосувала за продовження підтримки України. Інше питання – це майбутні передвиборні перегони, що очікуються у Словаччині через політичну кризу і де на позачергових парламентських виборах восени 2023 року можуть перемогти проросійські сили.
Ключові слова: російсько-українська війна, російська агресія, військове вторгнення, медіапростір, засоби масової інформації, Чехія, Словаччина, Україна

СХІДНА ПРАКТИКА ІНТЕГРАЦІЙНОЇ ЕКСПАНСІЇ: ДОСВІД ДЛЯ УКРАЇНИ

Євгеній Бевзюк — 2023-09-20

СТАЛИЙ РОЗВИТОК ЄВРОПИ: ПУБЛІЧНО-ДИПЛОМАТИЧНИЙ ВИМІР МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ

Ірина Верховцева — 2023-09-20

Статтю присвячено публічно-дипломатичному виміру міжнародного туризму як потужного чинника сталого розвитку Європи. З огляду на статус України як кандидатки в члени Європейського Союзу й відстоювання нею в протистоянні з російським агресором цінностей євроатлантичної цивілізації та глобальної демократії, наголошено на необхідності долучення нашої країни до загальноєвропейських процесів публічно-дипломатичної діяльності. Однак Стратегією публічної дипломатії Міністерства закордонних справ України на 2021–2025 рр. суттєво обмежено компетенції структур вітчизняної туристичної індустрії, що не сприяє завданням сталого розвитку Європи. Резюмується щодо необхідності корекції цієї Стратегії відповідно до нових реалій українського сьогодення.
Ключові слова: міжнародний туризм, принципи сталого розвитку, європейська публічна дипломатія, Стратегія публічної дипломатії Міністерства закордонних справ Україн

ЗАПРОВАДЖЕННЯ ЄВРОПЕЙСЬКИХ СТРАТЕГІЙ РОЗВИТКУ ВИЩОЇ ОСВІТИ І НАУКИ – ГОЛОВНЕ ЗАВДАННЯ УЖНУ НА ПЕРСПЕКТИВУ

Іван Артьомов — 2023-09-20

У статті проаналізовано запровадження європейських стратегій розвитку вищої освіти і науки як головного завдання на перспективу для Ужгородського національного університету. Спираючись на аналіз стану реалізації Концепції інноваційного розвитку УжНУ на 2015-2025 рр., зроблено спробу виробити концептуальні підходи до формування Стратегічного плану на 2023-2032 рр., базових пріоритетів розвитку. Акцентовано, що Стратегічний план розвитку
УжНУ формується в процесі реалізації наукового проєкту «Транскарпатський центр Жана Моне з дослідження європейських стратегій розвитку». Ця наукова розробка є важливим орієнтиром і основою для формування довгострокового плану розвитку УжНУ на період 2023–2032 рр. Документ базується на положеннях законів України «Про освіту», «Про вищу освіту», «Про наукову та науково-технічну діяльність», Угоди про асоціацію України із Європейським Союзом та інших нормативно-правових актів України і ЄС.
Запропоновані концептуальні засади формування довгострокової Стратегії розвитку УжНУ розроблено на основі вивчення досвіду провідних університетів як України, так і країн Європейського Союзу, а саме: Варшавського (Польща),
Карлового (Чехія), Кошицьких технічного та ім. Шафарика (Словаччина) університетів.
Ключові слова: європейські стратегії розвитку, вища освіта, наука, Ужгородський національний університет, Україна, країни ЄС, Концепція УжНУ, Стратегічний план розвитку.

МІГРАЦІЯ ЯК ЧИННИК СОЦІАЛЬНИХ ПЕРЕТВОРЕНЬ У СУЧАСНИЙ ПЕРІОД ГЛОБАЛІЗАЦІЇ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА СИТУАЦІЮ В КРАЇНАХ ЄС (з практики дослідження проблеми)

Петро Токар — 2023-09-20

Повномасштабна агресія РФ проти України спричинила масштабні міграційні хвилі втікачів від війни до Європи та Північної Америки, призвела до виникнення нових соціально-економічних проблем, ще більшого падіння економіки,
всезагальних кризових явищ в усіх сферах суспільного життя, загроз та викликів національній безпеці держави. Цей процес призвів до глибоких змін не лише в українській спільноті, а й в усіх країнах Європи і на глобальній політичній карті світу в цілому. Здебільшого він незворотний. Світ поділився на групи чи блоки, що призвело до радикальних змін, глобальної конфліктної ситуації, в основі якої – ставлення до війни в Україні. З одного боку, світ об’єднався на захист прав і свобод, цінностей і безпеки людини, демократії та суверенітету навколо України, а з іншого – на боці агресора війни кривда і насильство, вбивства, поневолення і страждання людей, загроза миру і життю на Землі. Є й третя група так званих нейтральних країн і їх байдужих до чужого горя народів, або очікуючих можливості на цій війні нажитися.
Більшість цивілізованих країн за допомогою науковців та великої армії експертів ведуть науково-дослідницьку роботу, результати якої лягають в основу практик громадсько-політичних інституцій та діяльності урядів тих держав,
які прагнуть скеровувати цей суспільний процес у позитивне русло. Предметом досліджень багатьох науковців є і процеси в країні агресора та його посіпак, але зазвичай вони закриті і до них доступу немає, тому висновки робляться головним чином на основі опосередкованих ознак чи розвідданих союзників, залежно від мети.

Велика частина досліджень направлена на вивчення міграційного процесу та інших проблем, пов’язаних з втікачами від війни, біженцями і вимушеними переселенцями, їх захистом та ціннісними орієнтаціями, нинішніми і майбутніми намірами стосовно України, поведінкою і міжгруповими та міжособистими відносинами в країнах їх перебування. У статті пропонується підхід щодо систематизації соціологічних досліджень у контексті російсько-української війни,
наведено деякі їх результати.
Ключові слова: Україна, ЄС, РФ, війна, міграція, демографія, дослідження, соціальні перетворення, концептуальний підхід

ОСОБЛИВОСТІ МОДЕЛЕЙ ТРАНСКОРДОННОГО СПІВРОБІТНИЦТВА НА РІВНІ ПРИКОРДОННИХ РЕГІОНІВ ЄС

Михайло Шелемба — 2023-09-20

У статті висвітлено становлення моделей транскордонного співробітництва в рамках прикордонних регіонів ЄС. Проаналізовано історичний перебіг формування підходів до процесу транскордонного співробітництва в зазначених
регіонах. Виявлено, що на початкових етапах становлення ЄС політику розвитку транскордонного співробітництва прикордонних регіонів країн-учасниць можна ідентифікувати як модель інституціоналізації цих специфічних транскордонних відносин. Зазначено, що ця модель була орієнтована на скорочення територіальних, позиційних та функціональних прикордонних суперечок. Доведено, що вказана політика реалізувалась за участі Європейських співтовариств, але не передбачала вирішення прикордонних суперечок напряму і мала різноманітний
вплив на прикордонні території. Визначено, що, незважаючи на існування певних проблем у межах вказаної моделі, слід відмітити вагому посередницьку силу інституцій та політики ЄС у прикордонних питаннях, які чітко встановлюють
інший контекст, що заохочує велику транскордонну координацію і співпрацю, охоплюючи як внутрішні, так і зовнішні кордони держав-членів. Наступна модель регулювання досліджуваного процесу в ЄС передбачала регулювання регіональної конкуренції всередині Співтовариства. Визначено, що в рамках вказаної моделі розвиток політики конкуренції вплинув на трансформації в бік нової політики, спрямованої на вирішення проблем територіальної і в тому
числі політики регіонального розвитку. Європейське співтовариство визначило свій шлях до регіонального економічного розвитку завдяки запровадженню важливих інструментів державної політики, зокрема скасуванню митних зборів,
Спільній сільськогосподарській політиці, політиці конкуренції, формуванню Європейського соціального фонду та Європейського інвестиційного банку. Зазначено, що в межах вказаної моделі було визначено певні обмеження того, коли і як дозволена допомога держав-членів, і підкреслено необхідність впровадження економічної та соціальної згуртованості в Співтоваристві. Вказано, що в рамках зазначеної моделі в подальшому було впроваджено програмну підтримку ініціатив політики Співтовариства, які б забезпечували фінансування заходів, що становлять особливий інтерес для Співтовариства в цілому, а не для конкретних держав-членів. Визначено, що в цьому разі здійснювалась підтримка проєктів розвитку транскордонних регіонів (єврорегіонів).
Ключові слова: єврорегіони, транскордонне співробітництво, фінансування заходів, регіональна конкуренція, обмеження, програмна підтримка, прикордонні суперечки, спільний ринок.

КОНЦЕПТУАЛЬНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ БАГАТОСТОРОННЬОЇ ДИПЛОМАТІЇ: ГЛОБАЛЬНИЙ ВИМІР

Марта Шелемба — 2023-09-20

У статті розглянуто концептуальні основи становлення багатосторонньої дипломатії в розрізі глобальних викликів та криз. Сформульовано основні концептуальні теорії, які слугували формуванню глобальної політики у сфері розбудови
багатосторонніх дипломатичних відносин. Серед ключових концепцій зокрема виділено: 1) ліберальний підхід, пов’язаний із визначенням багатосторонньої дипломатії як процесу переговорів між офіційними особами суверенних держав, який реалізується в неупередженому місці, яке належить міжнародній організації, що контролюється з боку неупередженої мережі бюрократів; 2) конструктивістський підхід, оснований на припущенні, що умови багатосторонньої дипломатії дозволяють меншим державам подолати свій дефіцит можливостей, досягти кращих угод за столом переговорів; 3) концепцію критичного реалізму, якою передбачено, що багатосторонність дипломатії можлива лише у разі, якщо вона відповідає стану глобальних відносин влади із зовнішніми гравцями;
4) концепцію критичного конструктивізму, яка пов’язана із визнанням легітимності звернення до багатосторонньої дипломатії.
Проаналізовано роль ООН у контексті багатосторонності дипломатичних відносин. Встановлено, що ключовим напрямом діяльності ООН у цій сфері є організація миротворчої діяльності, зміст і сутність якої змінюється залежно
від геополітичної ситуації. Встановлено, що, адаптуючись до нового міжнародного порядку, ООН стикається з серйозними проблемами, викликами регіонального, міждержавного характеру. Відповідно виникає актуальна потреба
винесення питання ролі ООН на порядок денний для розгляду країнами-учасницями.
Ключові слова: багатостороння дипломатія, ліберальний підхід, конструктивістський підхід, концепція критичного реалізму, концепція критичного конструктивізму, легітимність, ООН

ВПЛИВ ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ НА ФОРМУВАННЯ НОВОЇ МОДЕЛІ РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ МЕДИЧНИХ ПОСЛУГ В УКРАЇНІ

Катерина Никонюк — 2023-09-20

Процес трансформації системи охорони здоров’я України, що розпочався з моменту здобуття незалежності у 1991 році, триває по сьогоднішній день. Завдяки всеосяжній реформі досягнуто значних успіхів у розбудові ринку медичних
послуг. Використовуючи світовий досвід, зокрема країн ЄС, оновлено законодавчу базу, автономізовані заклади охорони здоров’я набули рис повноцінних гравців поряд з приватними медичними установами, затверджено нову модель фінансування системи охорони здоров’я за Беверіджем. З моменту підписання Угоди про асоціацію відбувається поетапна конвергенція ринку медичних послуг України та ЄС, імплементація поліструктурної моделі регулювання. Воєнна агресія Російської Федерації на території України значно пришвидшила євроінтеграційні процеси всередині країни. Зокрема сталася історична подія – підписання Угоди між Україною та Європейським Союзом про участь України у програмі «EU4Health», що означає приєднання до основного механізму реалізації спільної європейської
політики у галузі охорони здоров’я. Програма «EU4Health» діятиме у 2021-2027 рр., вона має безпрецедентний бюджет 5,8 млрд євро, що стане важливим ресурсом для відновлення та відбудови української системи охорони здоров’я.
Ключові слова: ринок медичних послуг, система охорони здоров’я, реформа системи охорони здоров’я, європейська інтеграція, конвергенція ринків медичних послуг.

СТІЙКІСТЬ І СТАЛІСТЬ УНІВЕРСИТЕТІВ УКРАЇНИ ЯК ОСНОВА ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ДЕРЖАВИ

Ганна Мелеганич — 2023-09-20

ВІДНОСИНИ УКРАЇНИ З КРАЇНАМИ ВИШЕГРАДСЬКОЇ ЧЕТВІРКИ ПІСЛЯ ПОВНОМАШТАБНОГО ВОЄННОГО ВТОРГНЕННЯ РОСІЇ

Рената Чіжмодій — 2023-09-20

Статтю присвячено аналізу співпраці України з Вишеградською групою після повномасштабного воєнного вторгнення Росії, яке стало найбільшим викликом для міжнародного порядку та засад демократії в Європі після Другої світової війни.
У процесі дослідження зроблено висновки, що три країни з чотирьох, що входять до Вишеградської групи, продовжують підтримувати позицію України щодо вступу до ЄС та НАТО, зацікавлені у співпраці з Києвом з метою формування зони безпеки, стабільності та демократичного політичного режиму і роблять усе можливе, щоб не тільки допомогти Україні, а й зміцнити власну обороноздатність перед потенційною російською загрозою.
Ключові слова: Україна, Вишеградська четвірка, повномасштабне воєнне вторгнення Росії