Виклики збройної агресії як каталізатор перезавантаження зовнішньої політики України

Анотація

У статті висвітлюються сучасні виклики збройної агресії проти України, аналізуються базові положення Великого договору з РФ, порівнюється формат двосторонніх відносин між Україною та Росією з часів отримання незалежності до сьогодення. За результатами досліджень експертів, політиків, і зокрема академіка Володимира Горбуліна, зроблено висновки та окреслено етапи погіршення зазначених відносин. Наводяться приклади кульмінації у відносинах двох сторін, зокрема аналізуються наслідки для України та ЄС «газових воєн» 2006-2009 рр. Простежуються етапи зростання напруги в контексті перебування Чорноморського флоту РФ у Севастополі, що в кінцевому підсумку привело до анексії Криму. Автор наводить конкретні приклади застосування Росією комплексного підходу щодо України з використанням наявних важелів впливу в енергетичній, економічній, суспільно-політичній та гуманітарноінформаційній сферах. Наголошено, що інтенсивність, характер і цільова спрямованість практичних дій РФ стосовно України мали стратегічну ціль встановлення протекторату над нашою державою і досягнення стратегічної мети, а саме територіального розділу України та включення Півдня і Сходу до складу Російської Федерації. В подальшому ставилися завдання створення маріонеткового уряду на теренах Центральної України і відмежування від західної частини нашої держави як основного «порушника спокою». На підставі наведених аргументів, що базуються на висновках експертів Володимира Горбуліна та Олександра Литвиненка, автор прогнозує подальший розвиток українсько-російських відносин. Разом з цим автор повністю поділяє висновок експертів про те, що в Україні на рубежі 2020 2025 рр. є тільки два шляхи: або стати сильною державою, або зіштовхнутися з реальною небезпекою в перспективі.